Suchergebnisse

Сучасний етап розвитку державотворчих традицій в Україні актуалізує об'єктивне вивчення основних напрямів і ролі публічних комунікацій та особливостей ділового спілкування в системі органів влади України. Сучасні комунікації відіграють вагому роль у пропаганді позитивних здобутків органів влади. Навчальна дисципліна «Публічна комунікація і ділова мова в публічному управлінні» покликана забезпечити майбутніх фахівців управлінської галузі потрібними знаннями концептуальних основ теорії публічної комунікації та сформувати практичні вміння і навички ефективної комунікації з громадськістю, доречного використання офіційно-ділового стилю і застосування інструментарію ораторської майстерності в процесі публічного управління, спроможність розробляти дієві стратегії і програми публічних органів влади у цій сфері The modern stage of development of state-building traditions in Ukraine is actualizing the objective study of the main directions and the role of public communications and the peculiarities of business communication in the system of government of Ukraine. Modern communications play a significant role in advocating positive achievements of the authorities. The discipline «Public communication and business language in public administration» is intended to provide future specialists in the field of administration with the necessary knowledge of the conceptual foundations of the theory of public communication and to develop practical skills and abilities of effective communication with the public, appropriate use of the official-business style and the use of tools of oratory in public administration, the ability to develop effective strategies and programs of public authorities in this area.

The article considers the common and distinctive features of political discourse and public policy areas. Determined by the types of discourses that influence the development of the public sphere. Attention is paid to the problem of manipulated political discourse ; Статья рассматривает общие и отличительные черты политического дискурса и публичной сферы политики. Определяются типы дискурсов, которые влияют на развитие публичной сферы. Уделено внимание проблеме управления политическим дискурсом. ; Стаття розглядає спільні та відмінні риси політичного дискурсу і публічної сфери політики. Визначаються типи дискурсів, які впливають на розвиток публічної сфери. Приділено увагу проблемі управління політичним дискурсом.

The article elucidates the specific features of the linguistic and stylistic means actualization in the solemn speeches of the President of Poland. In the focus of the study are the stylistic tropes and figures of speech, considered as the means of the politician's emotional speech expressiveness. The study highlights typical and individual author's components of the linguo-stylistic organization of solemn speeches and analyzes the peculiarities of their functioning.In political discourse, ceremonial/solemn speeches traditionally adhere to the stylistic norms of the journalistic text.However, A. Duda's public speeches differ from the established norms. They contain a lot of typical conversational constructions, which testify to his desire to deviate from the established stereotypes of communication in the political sphere.At the same time, the speaker always manifests a high level of communication skills and is generally in line with the official protocol. It has been revealed that the solemn texts of A. Duda have a clear structural organization as the tradition of the genre requires.However, there is a clear tendency to transform solemn speeches and increase the share of emotional and expressive means influence in them, which are often actualized in the text by means of stylistic tropes and figures. The study has revealed that linguistic and stylistic organization of the analyzed texts is distinguished by extensive use of the metaphorical constructions, lexical repetitions, high frequency of short sentences, parceling constructions, polysyndeton, and also rhetorical questions. The dominance of linguistic and stylistic means used to strengthen psychological influence on mass audiences is obvious. In the solemn speeches of the President of Poland, the study has identified a systematic verbalization of the dominant metaphorical patterns Poles - Family, Poles - Team, Poles - Unity, Poles - Nation, as well as the pronoun We indicating a community of people with traditions and culture, striving for changes. In most cases, the means of emotional expression in A. Duda's speech is the repetition of the initial components of the sentence - anaphora, which performs an emotionally expressive, compositional, and accentuating function, focusing the audience's attention on the basic provisions of the ceremonial speech. In addition to anaphora, the other dominant tools of the linguistic influence in the politician's ceremonial speeches are antitheses and frequent quotations.In the texts of the analyzed speeches, we often fix not classical antitheses, built on the opposition of parallel constructions and antonyms, but emotional ones, which contain words and phrases, which in various contexts acquire either positive or negative evaluation.Emotional contrasts in A. Duda's speeches are used to strengthen the psychological impact on the audience and reduce the negative or critical perception of the content. Repetitions of words, phrases, and, sporadically, sentences are due to the politician's speech emotionality.At the same time, stylistically justified repetitions intensify the monologue, add weight, persuasiveness and expressiveness to public communication dicourse. ; У статті досліджено специфіку актуалізації мовностилістичних параметрів урочистих промов Президента Польщі Анджея Дуди; вирізнено домінанти стилістичних тропів і фігур як засобів емоційного увиразнення мовлення політика. Зосереджено увагу на типових та індивідуально-авторських складниках лінгвостилістичної організації урочистих промов; встановлено особливості функціонування метафоричних конструкцій тощо. З'ясовано, що в урочистих промовах А.Дуди емоційно-експресивний вплив на авдиторію посилюють численні повтори, антитези, синтаксичні паралелізми, риторичні запитання, питання і відповіді, парцельовані конструкції та ін

Обґрунтовано особливості функціонування державно-громад- ської комунікації у сфері захисту прав споживачів та наданні практичних рекомендацій щодо їх впровадження у практику демократичного врядуван- ня в Україні. Особливу увагу приділено аналізу концепції державної по- літики у сфері захисту прав споживачів, а також напрямів удосконалення взаємодії держави та громадянського суспільства у захисті прав спожива- чів. Визначено, що на противагу звичної практики державного управлін- ня, яка спирається на ієрархії та передбачає безумовне виконання наказів та розпоряджень, головними параметрами публічно-комунікативної сфери (публічна політика, публічне врядування, публічна комунікація) стають зго- да і договір. Традиційна адміністративно-управлінська діяльність приділяє переважно увагу праву та регламентам, публічно-комунікативна — нормам, колективним рекомендаціям, цінностям, пропозиціям, моральним угодам.
Змінити існуючу піраміду влади, зробити її відповідальною за розпоря- дження суспільними справами, а не бути розпорядником власності грома- дян, їхньої життєвої долі, загальнонародних ресурсів, — це сучасний шлях організації влади, реальний механізм її демократизації, підконтрольності суспільству і справжнього самоврядування. З'ясовано, що запорукою успі- ху для досягнення високих стандартів якості життя є співпраця державних органів, громадських організацій та споживачів. Споживчій культурі необ- хідно привчати дітей змалечку, адже належна якість товарів та послуг — це не тільки безпека для життя та здоров'я, а й повага до гідності людини.
Доведено, що сучасна модель взаємин держави і громадян має вибудову- ватися не за традиційним принципом суб'єкт-об'єктних відносин (керуючі– керовані), а на механізмах "комунікативної поведінки", тобто суб'єкт-суб'єк- тних відносинах, на принципах визначення рівноправності як людини державної, так і людини "приватної", що передбачає як головну демокра- тичну процедуру "діалогову комунікацію" державної влади і "вільної гро- мадськості". Головна "відмінність діалогової моделі полягає в тому, що вона припускає своєрідну "горизонтальну рівність" учасників інформаційного обміну, на противагу "вертикальному" принципу "керівництва-підпорядку- вання", властивого для моделі "віщання".

The article is devoted to the analysis of the public sphere of modern society as a complex and dynamic phenomenon of so-cial and political interactions involved in the virtualization, mediatization and digitalization processes. The space of the digital public sphere, in contrast to the traditional public sphere one, is controlled by means of algorithms – hidden mechanisms integrated into many information platforms responsible for structuring of information on public platforms where people can discuss issues of concern. The ar-guments of techno-optimists and techno-pessimists regarding the effectiveness of digital activity and its risks in short-term, action-oriented practices and long-term perspectives are given. The search for consensus in the definition of digital activism makes the debate about its nature, harm and benefit to society of great current interest, encourages for the further study of the given problem. ; Вступ. У сучасному свiтi все частіше артикулюється нетрадиційне поняття спільноти, пов'язане з поняттям комунікації. Ко-мунікація виявляється тієї сполучною тканиною, що об'єднує різних суб'єктів в єдину політичну спільноту. У цьому контексті публічна комунікація набуває особливої значущості як інструмент взаємодії та вирішення конфліктів, як підстава створення політичної спільноти. Метою статті є аналіз специфіки існування публічної сфери, що формується в сучасних медіако-мунікаціях. Для реалізації даної мети необхідно вирішити такі дослідницькі завдання: здійснити аналіз класичного уявлення публічної сфери як форми суспільно-політичної участі громадян; представити проведення публічної комунікації в практиках нових медіа. Методологія дослідження публічної комунікації закладена у працях таких дослідників, як Дж. Ролз, Ю. Габермас, Дж. Боман, Дж. Коен, А. Янг та ін. Вони застосовують комунікативний підхід до дослідження політичної сфери та процесів, які супроводжують позиціонування індивіда та соціальних груп у межах соціально-політичного поля. Результати дослідження. Нормативний ідеал публічної ...

Methodological approach to the interpretation of public sphere of politics within a democratic society is to describe the practices of the exercise of power on the base of its control and dialogue. The public nature of power as a common cause of all citizens and, at the same time, the phenomenon of technological and functional management in this study, acquires crucial. Political power is discursive communication activities and technocratic practices of governance in the context of the public sphere, acquires the status of the subject area, which is outside the main focus of the study. Distancing themselves from the government as the leading issues, political science, based on socio-philosophical tradition as a communicative theory denies the power of its central status in the public sphere as a particular form of expression of the political sphere and the political system.At present stage there are two conceptual leveles of considering of the the structure of public sphere of politics. The first is a socio-philosophical level, which is considered in the public sphere dichotomous opposites: publicity – privacy. This level defines the role of the personal perception and transforms the public sphere of politics to the category of political ontology, erasing it from the list of determinants of real politics. However, this level constitutes a public sphere of politics as a category and concept, provides a place in the public sphere of natural-scientific picture of the world. Belonging category of public sphere» to the categories of political and theoretical traditions can relate public sphere politics with other fundamental phenomena of political being: power, political will, political management. ; Методологічний підхід до інтерпретації громадської сфери політики у демократичному суспільстві є опис практики здійснення влади на основі її управління та діалогу. Публічний характер влади у загальну справу всіх громадян і, в той же час, явище технологічні та функціональні управління в цьому дослідженні, набуває вирішального значення.Політична влада дискурсивної діяльності зв'язку та технократичної практики управління в контексті публічної сфери набуває статусу предметної сфери, яка знаходиться за межами основного упору в дослідженні.Дистанціюватися від уряду в якості ведучої питань, політології, заснований на соціально-філософській традиції як комунікативна теорія заперечує силу його центрального статусу в суспільній сфері, як особлива форма вираження політичній сфері і політичній системі.На сучасному етапі існують два концептуальні leveles розгляду в структурі публічної сфери політики. Першим з них є соціально-філософський рівень, який вважається в громадській сфері дихотомічних протилежностей: гласність - конфіденційність. Цей рівень визначає роль особистого сприйняття і перетворює суспільну сферу політики на категорію політичної онтології, стерти її зі списку детермінанти реальній політиці. Однак цей рівень являє собою публічну сферу політики як категорії і концепції, надає місце у громадській сфері природничо-наукової картини світу. Належність категорії публічної сфери «до категорії політичної і теоретичної традиції» можуть торкнутися сфери публічної політики з іншими фундаментальними явищами політичного буття: влада, політична воля, політичне управління.

Introduction. According to Jürgen Habermas, a contradiction between the system and the life-world signifies a need for a concept that would describe the projective space of a relaxed and undistorted human communicative activity. Communicative action as a societal basis of the public sphere links this concept to the pragmatic principles of human existence in modern society. The public sphere is important in the age of the cyber revolution and the rule of networking technologies and it gets an anthropological dimension in its definition of the modern individual. Reviewed from the view of the interdisciplinary scientific community the public sphere as a dimension of human identity that is manifested in standardized terms of communicative interactions. The paper suggests that the public sphere has lost its conflict mode in respect to power and the tech-savvy social system. Purpose. The paper aims to establish the specifics of the anthropological interpretation of the public sphere in the contemporary philosophical tradition. Methodology. General scientific and special methods of philosophical research are used for conducting this study. The author has used the descriptive method to define the subject area of the anthropic measurement of the public sphere of politics. The method of logical synthesis allows to combine the abstract and specific content of the anthropological dimension of publicity. A retrospective analysis allows to determine the temporal peculiarities of the anthropic meaning of the public sphere. The comparative method gives an opportunity to compare the empirical manifestations of social and political publicity and compare anthropological effects of the media and interpersonal communication activities of modern people. Theoretical basis and results. The article examines the anthropological content of the public sphere of politics as one of the key concepts of communicative theory paying attention to the modification of the nature of publicity under the conditions of the cybernetic revolution. The author argues that the public sphere is not only a collection of self-presentations but also a set of messages of general significance, both textual and verbal. In this regard, the selection of news, of any importance, stands in one respect as a means of the worldview matching technique but also as the orientation amidst the unlimited information flow. The public sphere acts not just as a medium of verbal or textual self-expression of the individual but also as a dimension of human presence in the lives of others and its adequate perception. The more the public sphere stands away from the counter-factual image drawn in communicative theory, the more it loses its anthropological features and acquires the content of the technological and production network since a mode of communication is changed to the mode of information transmission. The paper establishes priorities of personality representation in the public sphere and examines the need and motives of communicative-pragmatic relationships between individuals. Originality. In the anthropological dimension the public sphere is a source of promising prospects and the formation of defining constraints. Publicity becomes the leading quality of the modern individual because of its need to be realized in communication practices. The networking nature of communication links enforces the modern individual to produce a certain image for self-presenting to society. Conclusions The article draws a conclusion about the directions of the public sphere transformation in a global perspective. ; Цель. Статья предполагает установление специфики антропологического толкования публичной сферы в современной философской традиции. Методология. В работе применены общенаучные и специальные методы философских исследований. Путем использования дескриптивного метода удалось выделить предметную плоскость антропного измерения публичной сферы политики. Метод логического синтеза позволил совместить абстрактное и конкретное содержание антропологического измерения публичности. Ретроспективный анализ позволил определить темпоральные особенности антропного значение публичной сферы. Компаративный метод дал возможность сравнить эмпирические проявления социальной и политической публичности, сопоставить антропологические последствия медийной и интерперсональной коммуникационной деятельности современного человека. Теоретический базис и результаты. В статье рассматривается антропологический смысл публичной сферы как одного из ключевых понятий коммуникативной теории, уделяется внимание видоизменению характера публичности в условиях кибернетической революции. Публичная сфера выступает не только совокупностью индивидуальных презентаций, но и совокупностью сообщений, текстовых и вербальных, которые имеют общую значимость. В связи с этим, подбор новостей как более или менее значимых, выступает, с одной стороны средством коррекции мировосприятия, а также ориентации в условиях безграничности информационного потока. Публичная сфера выступает не просто средой вербального или текстуального самовыражения индивида, а также плоскостью присутствия человека в жизни других и адекватного ее восприятия. Чем больше публичная сфера удаляется от контрфактического образа, намеченного в коммуникативной теории, тем больше она теряет антропные черты и приобретает содержание технологической и производственной сети, поскольку модус общения меняется на модус передачи информации. Устанавливаются приоритеты личностной репрезентации человека в публичной сфере. Рассматривается необходимость и мотивы установления коммуникативно-прагматических связей между отдельными индивидами. Новизна. В антропологическом измерении публичная сфера выступает источником многообещающих перспектив и формирования определяющих ограничений. Публичность становится ведущей качеством современного человека из-за необходимости реализации в практиках общения. Сетевой характер коммуникационных связей заставляет современного человека производить определенный образ для презентации себя обществу. Выводы. Делается вывод о направлениях трансформации публичной сферы в глобальном измерении. ; Мета. Стаття спрямована на встановлення специфіки антропологічного тлумачення публічної сфери у сучасній філософській традиції. Методологія. У роботі застосовані загальнонаукові й спеціальні методи філософських досліджень. Шляхом використання дескриптивного методу вдалося виокремити предметну площину антропного виміру публічної сфери політики. Метод логічного синтезу дозволив поєднати абстрактний та конкретний зміст антропологічного виміру публічності. Ретроспективний аналіз дозволив визначити темпоральні особливості антропного значення публічної сфери. Компаративний метод надав можливість порівняти емпіричні прояви соціальної та політичної публічності, зіставити антропологічні наслідки медійної та інтерперсональної комунікаційної діяльності сучасної людини. Теоретичний базис і результати. У статті розглядається антропологічний зміст публічної сфери як одного з ключових понять комунікативної теорії, надається увага видозміні характеру публічності в умовах кібернетичної революції. Публічна сфера виступає не лише сукупністю індивідуальних презентацій, але й сукупністю повідомлень, текстуальних і вербальних, які мають загальну значущість. У зв'язку з цим, добір новин як більш, або менш значущих, виступає з одного боку, або засобом корекції світосприйняття, а також орієнтації в умовах безмежності інформаційного потоку. Публічна сфера виступає не просто середовищем вербального або текстуального самовиразу індивіда, а також площиною присутності людини у житті інших та адекватного її сприйняття. Що більше публічна сфера віддаляється від контрфактичного образу, накресленого у комунікативній теорії, тим більше вона втрачає антропні риси і набуває змісту технологічної та виробничої мережі, оскільки модус спілкування змінюється на модус передавання інформації. Встановлюється пріоритети особистісної репрезентації людини у публічній сфері. Розглядається потреба і мотиви встановлення комунікативно-прагматичних зв'язків між окремими індивідами. Новизна. В антропологічному вимірі публічна сфера виступає джерелом багатообіцяючих перспектив та формування визначальних обмежень. Публічність стає провідною якістю сучасної людини через необхідність її реалізації у практиках спілкування. Мережний характер комунікаційних зв'язків змушує сучасну людину виробляти певний образ для презентації себе суспільству. Висновки. Робиться висновок про напрямки трансформації публічної сфери у глобальному вимірі.

The public sphere of politics as a theoretical concept of modern political science has been discussed in the article. The reasons of the increasing interest to the public sphere is a dominating subject. Studied The phenomenon of the public sphere being a tool of theoretical and methodological definition of the political world's boundaries has been studied. The value aspects of media activity in the contemporary politics has been investigated. An attempt has been made to establish the potential of political publicity for the qualitative understanding of participatory democracy. The potential of the public sphere in the development of civil society and social capital has been described. The distinction between the public sphere of politics and political communication in the specific conditions of modern transformational societies has been reasonably grounded. The importance of the presence of state power in all spheres of life of the transformational society has been stressed. Such transformation has not been stoped after the liberal market reforms, which had to ensure the existence of a formal representative democracy. The influence of the elite and expert groups being the reason of the absence of really functioning future civil society has been considered. The features of the formation of civil and social activities as a precondition for the democratic political class' functioning have been studied. The specifics of public political activity being the prerogative of the competent entities' political broadcasting have been analyzed. The gradual formation of cyber public sphere and its political branch segment has been revealed. Thorough attention has been given to the processes of the public sphere's politicization which are usual for primarily authoritarian and closed societies. ; У статті розглядається публічна сфера політики як теоретичне поняття сучасної політичної науки. Встановлюються причини посилення інтересу до публічної сфери як предметної галузі. Вивчається явище публічної сфери як засобу теоретико-методологічного окреслення кордонів політичного світу. Досліджено значення аспектів медіа-діяльності в сучасній політиці. Робиться спроба встановлення потенціалу політичної публічності для якісного осмислення партиципаторной демократії. Висуваються гіпотези щодо потенціалу публічної сфери для розвитку громадянського суспільства і соціального капіталу. Обґрунтовано розмежування між публічною сферою політики і політичної комунікації в специфічних умовах сучасних трансформаційних суспільств. Підкреслюється значення присутності державної влади у всіх сферах життєдіяльності трансформаційного суспільства, яке не припинилося після проведення ліберальних ринкових реформ, які забезпечили існування формальної репрезентативної демократії. Розглядається вплив елітарних і експертних груп як причина відсутності реального функціонування майбутнього громадянського суспільства. Вивчаються особливості формування публічної громадської діяльності як передумови функціонування демократичного політичного класу. Проаналізовано специфіку публічної політичної діяльності як прерогативи компетентних суб'єктів політичного мовлення. Розкрито умови поступового формування кібернетичної публічної сфери та відокремлення її політичного сегмента. Надано увагу процесам політизацію публічної сфери, які притаманні, перш за все, авторитарним і закритим суспільствам. ; В статье рассматривается публичная сфера политики как теоретическое понятие современной политической науки. Устанавливаются причины усиления интереса к публичной сфере как предметной области. Изучается явление публичной сферы как средства теоретико-методологического определения границ политического мира. Исследовано значение аспектов медиа-деятельности в современной политике. Делается попытка установления потенциала политической публичности для качественного осмысления партиципаторной демократии. Выдвигаются гипотезы относительно потенциала публичной сферы для развития гражданского общества и социального капитала. Обоснованы разграничения между публичной сферой политики и политической коммуникацией в специфических условиях современных трансформационных обществ. Подчеркивается значение присутствия государственной власти во всех сферах жизнедеятельности трансформационного общества, которое не прекратилось после проведения либеральных рыночных реформ, которые обеспечили существование формальной репрезентативной демократии. Рассматривается влияние элитарных и экспертных групп, как причина отсутствия реального функционирования будущего гражданского общества. Изучаются особенности формирования публичной общественной деятельности как предпосылки функционирования демократического политического класса. Проанализирована специфика публичной политической деятельности как прерогативы компетентных субъектов политического вещания. Раскрыты условия постепенного формирования кибернетической публичной сферы и отделения ее политического сегмента. Уделено внимание процессам политизации публичной сферы, которые присущи, прежде всего, авторитарным и закрытым обществам.

Public policy affects many dimensions of the «political», which requires researchers not only to measure the properties, but also to establish the relationships and intersections on which the system of public policy coordination depends. The purpose of this study is to reveal the content of existing approaches to the definition of «public policy» and justify the use of a comprehensive (which would take into account all dimensions) approach to revealing the essence of this phenomenon. The article analyzes modern approaches to the definition of «public policy». For the emergence of this phenomenon, two concepts are compared – «politics» and «policy». The use of a comprehensive approach to revealing the essence of public policy is substantiated. A number of difficulties faced by researchers to study public policy as a state activity are analyzed. Disclosure of the complexity of the characteristic public policy used with the temporary nature of public processes, the diversity of participants and political conditions, as well as the stimulating and renewed nature of its results through interconnected and complementary dimensions such as informational and discursive, activist, managerial and spatial. The authors come to the results that develop more national features of «public policy», and then turn to the search for specific points of its practical application and use, allow it to be implemented in public life. In this regard, it is important to study the inclusion of citizens in public administration and their participation in public policy, which allows the authorities to simultaneously take into account the views of citizens on the importance of solving various socio-economic problems and correction of management decisions and the population show initiative and influence management decision-making processes. ; Публічна політика торкається багатьох вимірів «політичного», що вимагає від дослідників не тільки характеристики кожного виміру, але і встановлення взаємозв'язків і перетинів, з яких складається система координат публічної політики. Метою цього дослідження є розкриття змісту існуючих підходів до визначення «публічна політика» та обґрунтування використання комплексного (який би враховував вся виміри) підходу до розкриття сутті даного феномена. У статті проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття «публічна політика». Для пояснення даного феномена зіставляються два поняття – «politics» та «policy». Обґрунтовано використання комплексного підходу до розкриття сутності публічної політики. Проаналізовано низку труднощів, з якими стикаються дослідники при вивчення публічної політики як діяльності держави. Розкрито складний характер публічної політики, який пов'язаний з тимчасовою природою публічних процесів, різноманіттям учасників і політичних умов, а також ймовірною і відносною природою її результатів через взаємопов'язані і взаємообумовлені виміри, такі як інформаційно-дискурсивний, діяльнісно-активістський, управлінський і просторовий. Автори доходять висновку, що більш глибока розробка національних особливостей «публічної політики», в тому числі пошук конкретних точок її практичного застосування і використання, дозволить ефективно впроваджувати її в суспільне життя. У зв'язку з цим великого значення набуває дослідження включеності громадян в сферу державногромадського управління та їх участі в публічній політиці, що дозволить владі своєчасно враховувати думки громадян про важливість вирішення різних соціально-економічних проблем і проводити корекцію управлінських рішень, а населенню виявляти ініціативу і впливати на процеси прийняття управлінських рішень.

Public policy affects many dimensions of the «political», which requires researchers not only to measure the properties, but also to establish the relationships and intersections on which the system of public policy coordination depends. The purpose of this study is to reveal the content of existing approaches to the definition of «public policy» and justify the use of a comprehensive (which would take into account all dimensions) approach to revealing the essence of this phenomenon. The article analyzes modern approaches to the definition of «public policy». For the emergence of this phenomenon, two concepts are compared – «politics» and «policy». The use of a comprehensive approach to revealing the essence of public policy is substantiated. A number of difficulties faced by researchers to study public policy as a state activity are analyzed. Disclosure of the complexity of the characteristic public policy used with the temporary nature of public processes, the diversity of participants and political conditions, as well as the stimulating and renewed nature of its results through interconnected and complementary dimensions such as informational and discursive, activist, managerial and spatial. The authors come to the results that develop more national features of «public policy», and then turn to the search for specific points of its practical application and use, allow it to be implemented in public life. In this regard, it is important to study the inclusion of citizens in public administration and their participation in public policy, which allows the authorities to simultaneously take into account the views of citizens on the importance of solving various socio-economic problems and correction of management decisions and the population show initiative and influence management decision-making processes. ; Публічна політика торкається багатьох вимірів «політичного», що вимагає від дослідників не тільки характеристики кожного виміру, але і встановлення взаємозв'язків і перетинів, з яких складається система координат публічної політики. Метою цього дослідження є розкриття змісту існуючих підходів до визначення «публічна політика» та обґрунтування використання комплексного (який би враховував вся виміри) підходу до розкриття сутті даного феномена. У статті проаналізовано сучасні підходи до визначення поняття «публічна політика». Для пояснення даного феномена зіставляються два поняття – «politics» та «policy». Обґрунтовано використання комплексного підходу до розкриття сутності публічної політики. Проаналізовано низку труднощів, з якими стикаються дослідники при вивчення публічної політики як діяльності держави. Розкрито складний характер публічної політики, який пов'язаний з тимчасовою природою публічних процесів, різноманіттям учасників і політичних умов, а також ймовірною і відносною природою її результатів через взаємопов'язані і взаємообумовлені виміри, такі як інформаційно-дискурсивний, діяльнісно-активістський, управлінський і просторовий. Автори доходять висновку, що більш глибока розробка національних особливостей «публічної політики», в тому числі пошук конкретних точок її практичного застосування і використання, дозволить ефективно впроваджувати її в суспільне життя. У зв'язку з цим великого значення набуває дослідження включеності громадян в сферу державногромадського управління та їх участі в публічній політиці, що дозволить владі своєчасно враховувати думки громадян про важливість вирішення різних соціально-економічних проблем і проводити корекцію управлінських рішень, а населенню виявляти ініціативу і впливати на процеси прийняття управлінських рішень.

The article explores the connection between politics of democracy and current communication medium. Color revolutions, particularly the one experienced in Ukraine, raise an issue of the present day relation between public and political spheres in the new global communicative context. Following the detailed analysis of the modern formation of public sphere done by Charles Taylor the author concentrates on the influence of communication on democratization processes. Amongst others, he focuses on such principle features of the public sphere as domination of rationality in its formation, its claims for providing accountability norms for power, and particularly on its extra-political status. In its turn, these key characteristics of the sphere include everyone as its potential legitimate participant. The field experience gained during the Ukrainian Revolution of Dignity make it possible to correct the view on interrelations of politics and the public sphere. Recent developments do increase dependence of powers that be on the public's day-to-day feeling of their legitimacy. To elucidate the new state of interpenetration between two given spheres the author examines the issue of specificity of discourse that unites both. It allows to establish that it's precisely the democratic ideals, concerning each and every one, that expand the frameworks of the sphere of political beyond its traditional meaning through inclusion of a broad spectrum of people's cultural experiences. The author links current co-existence of liberal and conservative values within liberal democracies with people's experiencing of their cultural identity. That conclusion gives the basis to clarify a phenomenon of rising conservatism inherent in today's politics. ; Теперішні доступні всім суспільні медіа створюють нові можливості для колективних та індивідуальних голосів набувати масового резонансу, змінювати громадську думку та впливати на перебіг політики. Стаття поцілена на аналіз зв'язку між демократичною політикою і медіумом комунікації. Кольорові революції, особливо пережита в Україні, актуалізують питання взаємодії між публічною і політичною сферами в сьогоднішньому контексті комунікації. Відстежуючи детальний аналіз модерного формування публічної сфери, здійснений Чарльзом Тейлором, автор зосереджується на впливі комунікації на спричинювані цим процеси демократизації. Він концентрується на таких аспектах аналізованої публічної сфери,як домінування раціональності в її формуванні, притаманні їй вимоги щодо нормативної підзвітності влади та її екстра-політичний статус. Ці ключові характеристики публічної сфери стосуються кожного як її потенційного леґітимного учасника. Польовий досвід під час Революції Гідності дає чзому скориґувати бачення взаємин публічної сфери і політики. За цими спостереженнями їхня взаємодія є набагато тіснішою, ніж вважалося на піставі політичного досвіду модерну. Слід зазначити також високий ступінь громадської емоційності порівняно з уявленою раціональністю публічного дискурсу в перебігу масових протестів проти несправедливості та ображання гідності, як і в разі голосування за нову політичну владу переважно на етичних та естетичних засадах. Це посилює залежність влади від повсякденного публічного відчуття її леґітимності. Для відповіді на питання про нову ситуацію взаємопроникнення сфер громадськості та політики автор звертається до особливостей дискурсу, що їх єднає, і переглядає відносини між політикою і публічною сферою через питання, чи «все є політичним», висунуте Жан-Люком Нансі у статтях про демократію, натхненних «круглою датою» подій Травня'68 у Франції. Це вможливлює застосування його вихідну демаркації двох вимірів демократії -- як справедливого перерозподілу добробуту і як реґулятивних ідеалів рівності та свободи -- до нинішнього стану комунікації між політичною та публічною сферами. Звідси також можна стверджувати, що ідеали демократії, заторкуючи всіх і кожного, розширюють традиційні рамки сфери політичного, залучаючи до неї широкий спектр культурного досвіду людей. Автор пов'язує сьогоднішнє співіснування ліберальних і консервативних цінностей у ліберальних демократіях з переживанням своєї культурної ідентичностілюдиною. Цей висновок сприяє проясненню феномену під'йому хвилі консерватизму, харктерної наразі для політики в сучасних демократіях.

Магістерська робота охопила кілька важливих тем дотичних походження, функції, важливості та визначення поняття стратегічної комунікації. Зроблено історичний екскурс та аналіз походження, проведено аналіз теорій комунікації дотичних до публічного сектору, визначено поняття стратегічних комунікацій. Проведено опитування експертного кола завдяки якому проаналізовано стан комунікацій останніх 3-ох Урядів України. Ідентифіковано «точки болю», надано практичні рекомендації щодо оптимізації стратегічних комунікацій у публічному секторі у вигляді «Do's & Don'ts» стратегічного комунікування в публічному секторі і порадника в інформаційних кризових ситуаціях. ; The master's thesis covered several important topics related to the origin, function, importance and definition of strategic communication. Short historical excursion and the analysis of an origin are made, the analysis of theories of communication concerning the public sector is carried out, the term and concept of strategic communications is defined. An expert survey was conducted, thanks to which the state of communications of the last 3 Governments of Ukraine was analyzed. Weak points are identified, as well as practical recommendations for optimizing strategic communications in the public sector in the form of Do's & Don'ts of strategic communication in the public sector and a practical advisor in information crisis situations were provided.

As cyber-space gradually becomes a fully realized sphere of society and acquires a set of political connotations, the necessity of studying the virtual dimension of policy-making process becomes all the more urgent, including the need to pay more attention to the issue of human rights protection in cyber-space. At the same time, modern scientific research in the sphere of human rights mostly represents a fairly onedimensional point of view, as they focus on the legal side of the problem, primarily paying attention to the norms of international law. Present article explains and justifies the necessity and relevance of full-scale implementation of tools and methods of political science, particularly the concepts and ideas of pluralistic and deliberative democracy, in the process of studying the Internet as means of political communication, a tool for implementation of fundamental human rights, such as freedom of speech, the right to assembly and freedom of association.Purpose of the research is complex in nature, as it strives to prove that the foundations for studying the ways the Internet influences policy-making process, were laid by classics of political studies in pre-digital and early digital era, while also analyzing the possibility of using the Internet as a tool of implementation of some of the main aspects of democratic theory beyond the boundaries of established democracies.The research presented analysis of modern cyber-space against the background of J. Habermas' concept of «public-sphere» as a space for productive and rational political discussion. Conclusions were also made concerning the possibility of application of communicative capacities of the Internet as the means of practical implementation of R. Dahl and J. Cohen concepts of democratic development. At the same time, presented set of practical proved the ability of online-community to perform the functions of civil society in authoritarian states, thus promoting development of certain aspects of democracy in the absence of traditional democratic institutions. ; Поступове набуття віртуальним простором характеристик повноцінної площини суспільної життєдіяльності та його наповнення політичним змістом зумовлює необхідність вивчення віртуального виміру політичного процесу і, зокрема, проблеми захисту прав людини в Інтернеті. Втім сучасні дослідження в сфері захисту прав людини мають дещо односторонній характер, адже вони концентруються на вивченні юридичного аспекту проблеми, в першу чергу звертаючи увагу на норми міжнародного права. Представлена стаття аргументує та обґрунтовує необхідність і доцільність повноцінного застосування інструментарію політичної науки, зокрема ідей та концепцій плюралістичної і деліберативної демократії, до вивчення Інтернету як засобу політичної комунікації, інструмента реалізації фундаментальних прав людини, таких як свобода слова, право на зібрання та свобода об'єднань.Мета дослідження є комплексною, адже воно являє собою спробу довести, що основи для вивчення впливу Інтернету на політичний процес, зокрема і в контексті захисту прав людини, були закладені класиками політичної науки ще до повноцінного впровадження цифрових технологій, водночас також аналізуючи можливість використання Інтернету як засобу впровадження основних аспектів теорій розвитку демократичного суспільства за межами усталених демократій.В результаті дослідження були зроблені висновки про ступінь відповідності віртуального простору концепції «публічної сфери» Ю. Габермаса, як простору продуктивної політичної дискусії, а також можливість застосування Інтернету як засобу практичної реалізації концепцій Р. Даля та Дж. Коена щодо розвитку демократії. Водночас наведені практичні кейси доводять спроможність онлайн-спільноти виконувати функції громадянського суспільства за неможливості його повноцінного розвитку в умовах авторитарної держави, таким чином сприяючи розвитку певних аспектів демократії за відсутності традиційних демократичних інститутів.

As cyber-space gradually becomes a fully realized sphere of society and acquires a set of political connotations, the necessity of studying the virtual dimension of policy-making process becomes all the more urgent, including the need to pay more attention to the issue of human rights protection in cyber-space. At the same time, modern scientific research in the sphere of human rights mostly represents a fairly onedimensional point of view, as they focus on the legal side of the problem, primarily paying attention to the norms of international law. Present article explains and justifies the necessity and relevance of full-scale implementation of tools and methods of political science, particularly the concepts and ideas of pluralistic and deliberative democracy, in the process of studying the Internet as means of political communication, a tool for implementation of fundamental human rights, such as freedom of speech, the right to assembly and freedom of association.Purpose of the research is complex in nature, as it strives to prove that the foundations for studying the ways the Internet influences policy-making process, were laid by classics of political studies in pre-digital and early digital era, while also analyzing the possibility of using the Internet as a tool of implementation of some of the main aspects of democratic theory beyond the boundaries of established democracies.The research presented analysis of modern cyber-space against the background of J. Habermas' concept of «public-sphere» as a space for productive and rational political discussion. Conclusions were also made concerning the possibility of application of communicative capacities of the Internet as the means of practical implementation of R. Dahl and J. Cohen concepts of democratic development. At the same time, presented set of practical proved the ability of online-community to perform the functions of civil society in authoritarian states, thus promoting development of certain aspects of democracy in the absence of traditional democratic institutions. ; Поступове набуття віртуальним простором характеристик повноцінної площини суспільної життєдіяльності та його наповнення політичним змістом зумовлює необхідність вивчення віртуального виміру політичного процесу і, зокрема, проблеми захисту прав людини в Інтернеті. Втім сучасні дослідження в сфері захисту прав людини мають дещо односторонній характер, адже вони концентруються на вивченні юридичного аспекту проблеми, в першу чергу звертаючи увагу на норми міжнародного права. Представлена стаття аргументує та обґрунтовує необхідність і доцільність повноцінного застосування інструментарію політичної науки, зокрема ідей та концепцій плюралістичної і деліберативної демократії, до вивчення Інтернету як засобу політичної комунікації, інструмента реалізації фундаментальних прав людини, таких як свобода слова, право на зібрання та свобода об'єднань.Мета дослідження є комплексною, адже воно являє собою спробу довести, що основи для вивчення впливу Інтернету на політичний процес, зокрема і в контексті захисту прав людини, були закладені класиками політичної науки ще до повноцінного впровадження цифрових технологій, водночас також аналізуючи можливість використання Інтернету як засобу впровадження основних аспектів теорій розвитку демократичного суспільства за межами усталених демократій.В результаті дослідження були зроблені висновки про ступінь відповідності віртуального простору концепції «публічної сфери» Ю. Габермаса, як простору продуктивної політичної дискусії, а також можливість застосування Інтернету як засобу практичної реалізації концепцій Р. Даля та Дж. Коена щодо розвитку демократії. Водночас наведені практичні кейси доводять спроможність онлайн-спільноти виконувати функції громадянського суспільства за неможливості його повноцінного розвитку в умовах авторитарної держави, таким чином сприяючи розвитку певних аспектів демократії за відсутності традиційних демократичних інститутів.

The phenomenon of power not only plays a key role in politics, but it is also central to the entire complex of social relations.The problem of power is an inexhaustible topic for scientific research, philosophical reflection, literary reading and artistic interpretations. For this reason, any research of power needs preliminary explanations regarding its subject and the introduction of distinctions to narrow the problematic field. The first distinction in this research is the opposition of power and violence, which allows focusing on one of the traditions in interpretations of the legitimacy of public power. The second distinction in the understanding of power is between approaches of atomism (individualism) and holism (collectivism). This is the distinction between intelligent and selfish individuals who pursue private interests and individuals (also intelligent, but not extremely selfish), who are aimed at achieving the common good. It is noted that the legitimacy of power cannot be justified by the potential threat of the use of violence; therefore the only source of it is the support of citizens. Only public power can be legitimate. The third distinction is the subject of this research: the analysis of the features of liberal, republican and discursive traditions in the treatment of publicity, public sphere (space), legitimacy of public power, etc. The research of publicity or public sphere was initiated in the liberal tradition. The representatives of the liberal tradition stressed the need for openness, rationality, and criticism in relations between power and citizens. The representatives of the republican tradition continued the research of public sphere and public power in terms of inclusiveness (inclusion) in the ruling process of the majority of citizens, their equality to choose and be elected. They reminded that democracy is, first and foremost, a «shared cause» for all citizens. Public sphere is characterized by the versatility and the competitiveness of citizens who possess civil (republican) virtues.In the works of the German researcher J. Habermas, who argues with the liberals and the republicans, the normative ideal of publicity (or «public sphere» in the English translation of the Habermas's term «Offentlichkeit») is presented in terms of the discursive approach.Thus, the prerequisite for the legitimacy of public power is democratic elections, the result of which gives winners the right to power; the legitimacy of public power is substantiated in the moral and political discourse; the process of ensuring the legitimacy of public power requires communication based on rational arguments between power and citizens.To sum up, the legitimacy of public power is created and reproduced as a result of rational interaction in the public sphere between power and citizens. This allows overcoming both the selfishness of individuals and the compulsion of the state. ; У статті досліджується проблема легітимності публічної влади. Визначено особливості розуміння феномена публічності, публічного простору у ліберальній, республіканській та дискурсивній традиціях. Увагу зосереджено на підходах Ф. Гаєка, Дж. Ролза (ліберальна традиція), Г. Арендт (республіканська традиція), Ю. Габермаса (дискурсивна традиція). Відзначено специфіку обґрунтування легітимності публічної влади у кожній із цих традицій.